Як виховати дітей, які мають відчуття спроможності у світі
· Human OS
Діти, які відчувають спроможність, краще справляються з труднощами.
Що означає виховувати стійку дитину?
Стійкість — це набір навичок, який поєднує емоційну свідомість, здатність до розв'язання проблем і гнучкість — якості, які допомагають дітям відновлюватися після стресу і пристосовуватися до труднощів. Батьки можуть допомогти виховати цю стійкість, надаючи дітям інструменти для подолання труднощів, щоб вони відчували себе впевненими, сміливими і здатними.
Чи то допомога дитині справитися з розчаруванням, стримування сильних емоцій, чи подолання чогось страшного — можливості навчити дітей стійкості виникають щодня.
Незважаючи на ці можливості для зростання, багато дітей стикаються з тим, що психотерапевти та експерти з виховання Сіссі Гоф і Девід Томас називають "кризою здатності".
У своїй новій книзі "Capable" Гоф і Томас спираються на 30 років клінічного досвіду, надаючи дорожню карту для батьків, щоб виховати дітей, які залишаються стійкими перед труднощами, вірять у себе і готові до здорових ризиків, які виходять за межі їхніх можливостей.
Джулі Фрага: Що надихнуло вас написати цю книгу, і чому це важливо саме зараз?
Девід Томас: Психічне здоров'я молоді стало кризою протягом кількох років. Ми бачимо, що один з п'яти дітей стикається з тривожністю, і 18% дітей у віці від 12 до 17 років мають симптоми депресії.
У нашій роботі ми спостерігали, що зниження психічного здоров'я супроводжується зниженням здатності дітей. Зараз, як ніколи, наші офіси заповнені дітьми, які відчувають, що не в змозі зробити такі речі, як познайомитися з новим другом, спробувати себе в спорті, в якому вони можуть не відзначитися, або отримати водійські права.
ДжФ: Мені цікаво, яку роль відіграє тривожність у формуванні впевненості дитини. Чи можете розповісти більше?
Сіссі Гоф: Коли мова йде про тривожність, дослідження показують, що двома поширеними стратегіями виховання є втеча і уникнення. Тому, коли дитина відчуває тривогу, ми бачимо, що дедалі більше батьків виводять своїх дітей зі страшних ситуацій, ніж раніше.
Я написала кілька книг про тривожність, і визначення, до якого я дійшла, полягає в тому, що тривожність — це перебільшення проблеми та недооцінка того, що діти можуть зробити самі. Тож, рятуючи дитину, ми можемо надіслати повідомлення, що діти потребують батьків, які завжди втручаються, і що вони не можуть впоратися з важкими речами самостійно.
ДжФ: Що означає бути здатною дитиною?
ДТ: Здатні діти навчилися впоратися з труднощами та розвинули компетентність для подолання викликів життя. І ось що ми запрошуємо батьків взяти до уваги: стрес є гарантованим. Ніхто не застрахований. Але ось що ми зазвичай забуваємо: стрес також може давати можливості для зростання. Тож, якщо ми можемо залишитися в цій зоні і пам'ятати, що коли наші діти відчувають стрес, це може призвести до доброго зростання.
Наприклад, моя донька спробувала себе у кросі в середній школі і зайняла останнє місце протягом більше трьох сезонів. І стільки зростання відбулося в той сезон її життя. Я просто підтримував її, коли вона завершила марафон. Цей етап ніколи б не трапився, якби вона не провела багато часу за бігом і не прийшла останньою.
Щоб виховати здатних дітей, ми хочемо підтримувати їх, не заважаючи зростанню. Це передає повідомлення, що компетентність є глибшою, ніж впевненість. Ми багато уваги приділяємо похвалі дітей і вихованню впевнених дітей, що, звісно, всі ми хочемо. Але ми справді віримо, що впевненість виникає з компетентності, і це те, що відбувається, коли діти борються з чимось складним і розвивають навички для впораль із цим.
ДжФ: Дослідження показують, що гнучкість і стійкість можна навчити. Які невеликі речі можуть зробити батьки, щоб допомогти своїм дітям практикувати ці навички?
ДТ: Пам'ятайте, що ви є героєм своєї дитини. Навіть якщо вони підлітки і закочують очі, діти чують, що ви говорите, і бачать, що ви робите. Практикуйте гнучкість разом як сім'я і дайте своїм дітям знати, як це може бути складно для вас.
Наприклад, ви можете щоночі на обіді починати з того, що кожна людина зміщує одне місце вліво. Демонструйте, як це — змінити звичний порядок. Передайте чудовий урок про те, що ви всі разом розбираєтеся з труднощами.
ДжФ: У цю епоху інформаційного перевантаження та чат-ботів на основі ШІ, які поради ви маєте для батьків, які можуть відчувати невпевненість щодо того, яке слухати поради?
СГ: Є стільки інформації, і ми знаходимо, що батьки довіряють експертам більше, ніж собі. Батьки можуть запитувати в ШІ, як вирішити проблему, і, хоча ШІ надає інформацію, це, безумовно, не мудрість.
Ми радимо знайти два-три джерела, які справді допоможуть батькам довіряти своїм відчуттям.
ДжФ: Якщо батько читає вашу книгу і хоче дізнатися навички, щоб допомогти розвитку стійкості своєї дитини, що вони можуть зробити?
ДТ: У книзі викладено п’ять сильних сторін, п’ять навичок і п’ять стратегій, які, на нашу думку, є основоположними для виховання здатних дітей.
Одна з навичок полягає в умінні справлятися з розчаруванням і невдачами. Ми закликаємо батьків нагадувати своїм дітям, що невдача є воротами до нейропластичності — наші мізки буквально ростуть, коли ми зазнаємо невдач. Нам подобається акронім FAIL, що означає "перша спроба в навчанні". Як батьки, давайте змінимо уявлення про невдачу і сприймемо її як інструмент для зростання.
Ми також заохочуємо батьків розповідати про досвід у процесі. Розповідайте про моменти, коли ви помилялися.
Наприклад, я мав чудову і кумедну розмову з мамою, яка вирішила зайнятися тенісом у своїх 40. Вона сказала мені: “Девіде, я ніколи не грала в цей спорт у дитинстві. Виявляється, я жахлива в цьому. Інструктор дав мені відгук на очах у всього класу, і я почувалася розгубленою. Але потім я подумала: це ж не Вімблдон; це теніс для мам!”
Це виявилося прекрасною можливістю для цієї мами поговорити з своїми дітьми. Вона поділилася, як це — отримати відгук від тренера на очах у інших.
Є неймовірна цінність у тому, щоб ділитися нашим досвідом з дітьми. Це показує, що ми будемо зазнавати невдач у різних речах, ми не знаємо відповіді на все, і ми будемо почуватися переповненими.
Я вважаю, що такі розмови мають велику цінність.
Оригінал: greatergood.berkeley.edu