Чи можуть перукарні перетворити довіру на здоров'я для темношкірих чоловіків?
· Люди
У США впроваджують програму вимірювання артеріального тиску в перукарнях, оскільки багато чоловіків більше довіряють своїм майстрам, ніж лікарям.
Вівторок, ранок. Against Da Grain — перукарня на тихій вулиці в північній частині Стейтен-Айленда. Власник Шон Вайт закінчує стрижку чоловікові середнього віку, поки інший клієнт чекає своєї черги. Навколо працюють стилісти; розмови переплітаються: жарти, соціальні питання та повсякденні проблеми — і радощі — життя.
«У перукарні зазвичай завжди ведуться спільні розмови», — каже Вайт.
Заклад проводить акції до початку навчального року, безкоштовні стрижки та роздачу різдвяних подарунків, а також співпрацює з місцевими організаціями, щоб надавати мешканцям доступ до необхідних ресурсів. Вайт описує свою перукарню як «свого роду третю сторону для громади».
Ця посередницька роль також створює можливості для охорони здоров’я: спосіб достукатися до темношкірих чоловіків через місце та стосунки, які вже вплетені в їхнє повсякденне життя.
Доктор Джозеф Равенелл є головним дослідником програми CLIP (Community-to-Clinic Linkage Implementation Program), яка впровадила скринінг гіпертонії в перукарнях у межах дослідження Американської кардіологічної асоціації. Він пам’ятає, як щодругої суботи ходив із батьком до перукарні містера Майка, куди одні й ті самі чоловіки поверталися місяцями й роками. Ця повторюваність, за його словами, формує «рівень довіри, рівень товариськості», який важко відтворити в системі охорони здоров’я. Там чоловіки говорили про спорт, політику та стосунки, але також і про здоров’я. Равенелла вразило те, наскільки невимушено вони обговорювали інтимні питання — і як уважно прислухалися до свого перукаря. «Мені багато разів казали, що чимало темношкірих чоловіків довіряють своєму перукареві більше, ніж лікарю», — ділиться він.
Програма CLIP прагнула використати цю близькість як спосіб виявити людей із недіагностованою гіпертонією. Це захворювання є поширеним і його легко пропустити. Згідно з федеральними даними, приблизно шестеро з десяти неіспаномовних темношкірих чоловіків у США страждають на гіпертонію. Проте високий тиск часто ніяк не проявляється. Серед чоловіків віком від 18 до 39 років, які мають гіпертонію, менш ніж один із чотирьох знає про свій діагноз.
Регулярний доступ до медичної допомоги міг би підвищити шанси на раннє виявлення, проте доступність — це лише частина проблеми. Дослідження 2019 року пов’язує недовіру до медицини та сприйняття расизму в закладах охорони здоров’я із затримками в проходженні оглядів і перевірці тиску серед темношкірих чоловіків.
Під керівництвом NYU Langone у партнерстві з Community Health Action of Staten Island (CHASI) програма CLIP забезпечила скринінг артеріального тиску та підтримку здоров’я у 22 перукарнях, що належать темношкірим власникам, у районах Стейтен-Айленда з високим рівнем поширення гіпертонії. Against Da Grain була однією з них.
Прийоми Вайта того вівторка часто тривали понад 30 хвилин. «Крісло перукаря ідеально підходить для вимірювання тиску», — каже Равенелл. Деякі пацієнти відчувають так званий «синдром білого халата», коли стрес від перебування в клініці тимчасово підвищує тиск. Натомість стрижка дає людині час посидіти та розслабитися перед процедурою, тому за умови правильної техніки показники, отримані в перукарні, можуть краще відображати реальний стан здоров’я.
Завдання, додає Равенелл, полягало в тому, щоб «використати переваги перукарні, не руйнуючи її особливої атмосфери».
Під час роботи CLIP місцеві громадські медичні працівники — чоловіки — вимірювали тиск клієнтам, надавали консультації та спрямовували їх до медичних і соціальних служб. Перукарі заохочували клієнтів брати участь, але скринінг проводився без жодного тиску. «Я дозволяв чоловікам самим вирішувати, чи хочуть вони зі мною спілкуватися», — розповідає один із працівників. Важливо, що ці медичні працівники часто самі були клієнтами цих перукарень і знали як перукарів, так і відвідувачів. Равенелл зазначає, що така обізнаність означала: «їхня присутність не сприймається як вторгнення, на відміну від людини в білому халаті».
У межах програми було обстежено 636 чоловіків. У 461 з них виявили підвищений тиск або неліковану гіпертонію першої стадії; 430 осіб долучилися до дослідження. Середній вік учасників склав 38 років; лише 24% повідомили, що мають сімейного лікаря, а приблизно половина мали медичне страхування. Дослідники спостерігали за учасниками з інтервалами у шість місяців протягом півтора року. На 18-му місяці медичні працівники змогли повторно виміряти тиск у 96% учасників. Такий рівень контролю, за словами Равенелла, є незвичним і важким для досягнення в довготривалих дослідженнях. Доктор Чідінма Ібе, дослідниця громадського здоров’я з Центру охорони здоров’я Джонса Гопкінса, називає ці цифри «надзвичайно вражаючими», додаючи, що вони підкреслюють цінність зустрічей із людьми там, де вони перебувають.
Однак, попри ці успіхи, CLIP не дала головного результату, на який сподівалися дослідники. Через 12 місяців систолічний тиск учасників змінився незначно. Менша кількість чоловіків підпадала під визначення гіпертонії другого ступеня, але через 18 місяців різниця вже не була статистично значущою.
Доктор Ібе зазначає, що оскільки втручання проводилося серед чоловіків із підвищеним тиском або нелікованою гіпертонією першої стадії, а не з важкою неконтрольованою формою, незначні зміни в основних показниках тиску були «не дуже дивними».
На думку Дерека Гріффіта, професора Університету Пенсільванії, який досліджує здоров’я темношкірих чоловіків, успіх у самому залученні людей — це окреме питання від контролю за тиском. Він каже, що основні чинники контролю тиску криються в тому, що чоловіки відчувають поза перукарнями та медичними кабінетами. Доктор Ідріс Робінсон також застерігає від ставлення до самої перукарні як до методу лікування. «Показники тиску не базувалися на магічному рівнянні, де перукарі плюс темношкірі чоловіки дорівнює гарантоване покращення здоров’я», — каже він.
Стала взаємодія, стверджує він, залежить від співпраці між науковими та громадськими партнерами, стосунків перукарів із клієнтами та ширшої мережі підтримки. «Ця інфраструктура є критично важливою».
Це стає вирішальним після виявлення підвищеного показника. Коли це траплялося з учасниками CLIP, медичні працівники пояснювали, що означає цифра, і заохочували до медичного огляду. Щодо направлень до лікаря, зазначає Джозеф Еброн, директор із питань рівності в охороні здоров’я в CHASI, «Ми повідомляли їм, що ми можемо запропонувати, але вибір був за ними».
Навіть коли люди хотіли отримати допомогу, навігація в існуючих послугах могла ускладнити процес. Працівники іноді зустрічали людей, які думали, що не мають страховки, але з’ясовувалося, що вони вже були зареєстровані в інших системах, проте не отримували необхідної допомоги. Оскільки вони вже були закріплені за іншим провайдером, CHASI не завжди могла просто перевести їх на іншу послугу. «Ми не можемо просто взяти й перехопити їх», — каже Еброн.
Ібе вказує на структурну проблему, що стоїть за цією передачею пацієнтів: фрагментованість американської системи охорони здоров’я. Страхові питання, відсутність налагодженого зв’язку з сімейним лікарем і слабкі зв’язки між громадськими організаціями та клініками можуть переривати шлях до лікування. «Якщо медичний працівник не працевлаштований у тій клініці, можливості впливу обмежені», — каже вона.
Навіть підтримка громадського боку потребувала зусиль. Активний набір через Against Da Grain тривав близько двох місяців. «Ми робили це деякий час без будь-якої оплати», — каже Вайт, додаючи, що програма принесла «багато додаткової роботи».
CHASI адаптувалася до роботи бізнесу в режимі реального часу: наприклад, Еброн каже, що для того, щоб не порушувати роботу Against Da Grain, вони проводили скринінг на вулиці біля невеликого мобільного медичного пункту, куди перукарі направляли охочих клієнтів. Працівники навчилися займати менше місця, відмовившись від столів та листівок на користь простішого набору: тонометра та матеріалів, що вміщувалися в одній сумці.
Равенелл вважає фінансування — а отже, і сталість — головним обмеженням. Коли у вересні 2025 року CLIP закінчилася, за його словами, партнери зі скринінгу на Стейтен-Айленді продовжували надавати послуги «фактично pro bono» під час перерви у фінансуванні. З того часу його команда отримала два нові гранти NIH для розбудови інфраструктури CLIP і навчання медичних працівників скринінгу в перукарнях на діабет та діабетичні захворювання очей.
Наразі програма CLIP завершена, хоча Еброн зазначає, що CHASI проводить масштабніші скринінгові заходи кожні два-три місяці і може повернутися до перукарень за запитом.
Чи зможе ця модель працювати деінде — інше питання. Равенелл каже, що Стейтен-Айленд мав перевагу перед початком CLIP: CHASI вже понад 30 років працювала в районі через громадських медичних працівників. «Чи можна це повторити — так, чи легко — ні», — каже Еброн, оскільки успіх залежить від того, що вже існує на місцевому рівні.
CLIP зміцнила відчуття відповідальності Вайта перед громадою, якій він служить понад 35 років, водночас загостривши його розуміння проблем зі здоров’ям, що циркулюють у ній. «Це допомогло мені усвідомити, скільки людей мають підвищений тиск», — каже він.
Близько полудня в Against Da Grain на останній запис приходить молода пара з сином, який прийшов на свою першу стрижку. Мати веде пряму трансляцію події для родичів. Коли хлопчик спускається, батько займає його місце в кріслі.
Одне покоління поступається місцем іншому, нехай навіть лише для того, щоб підстригтися.
Оригінал: reasonstobecheerful.world