Ранчо у Монтані, де аутичні люди працюють гідами та консьєржами
· Люди
Erik’s Ranch у Монтані — це успішний приклад інклюзивного простору, де люди з аутизмом не лише працюють гідами, кухарями та консьєржами, а й живуть у безпечному середовищі, спроєктованому для сенсорного комфорту.
У персоналу Erik’s Ranch & Retreats є приказка: «Щодня ми міняємо постіль, рушники та життя».
Erik’s Ranch — це готельний комплекс, де люди з аутизмом працюють консьєржами, гідами, ковбоями, кухарями та на інших посадах. Ранчо розташоване на 230 акрах незайманих пасовищ і дикої природи поблизу Лівінгстона, штат Монтана, менш ніж за годину їзди від Національного парку Єллоустоун. Тут пропонують верхову їзду, риболовлю нахлистом, походи на природу, історичні екскурсії та спілкування з тваринами — більшість із цих заходів проводять або допомагають проводити оплачувані нейродивергентні «учасники», більшість із яких також живуть на території комплексу.
Ідея створення Erik’s Ranch виникла у 2008 році, коли засновниця Кетрін Нордберг замислилася над тим, як її син Ерік, якого вона описувала як «підлітка з аутизмом з помірним рівнем функціонування», буде жити в дорослому віці — і особливо, що станеться, коли її не стане.
«Оскільки він має труднощі з експресивною мовою, для таких дітей, як він, було не так багато можливостей», — розповіла вона, сидячи в добре облаштованій кухні гостьового будинку на шість спалень.
Тож вона заснувала некомерційну організацію з готелем бутик-типу в Едіні, штат Міннесота. Там навіть після того, як її не стане, Ерік та інші подібні до нього люди зможуть жити, працювати та розвиватися. Там дорослі з аутистичним спектром живуть і працюють самостійно, а тьютори допомагають їм у досягненні особистих цілей: від підготовки до співбесід, вивчення основ верхової їзди чи кулінарії до створення сторінки на Etsy для продажу своїх творчих робіт.
Використовуючи схожу модель, у 2014 році Нордберг відкрила ранчо в Монтані, де вигоду отримують не лише співробітники: більшість котеджів вона спроєктувала спеціально для нейродивергентних гостей. Хоча заспокійливу атмосферу може оцінити кожен, вона особливо підходить людям з аутизмом, які іноді відчувають сенсорне перевантаження. Спокійні й прості будиночки відкривають захопливі краєвиди на навколишні гори, де майже немає слідів людської діяльності. Фурнітуру підбирали так, щоб шухляди, шафи та двері зачинялися майже безшумно. Стіни, меблі та постільна білизна витримані в приглушених земляних тонах, а освітлення оснащене димерами.
Людей з аутизмом та інших нейродивергентних осіб часто неправильно розуміють, вони почуваються чужими, стикаючись із дискримінацією, соціальною ізоляцією, булінгом та іншими ситуаціями, що можуть призвести до низької самооцінки. Це — разом із неминучою потребою маскувати свої відмінності — часто призводить до депресії та тривожності. Деякі дослідження вказують на те, що люди з аутистичного спектра в чотири рази частіше страждають від глибокої депресії, ніж загальне населення.
«Депресія, самотність, брак впевненості, відчуття ізольованості, відкинутості, а також нестача спільноти й людей, яким ти небайдужий, — це те, що Erik’s Ranch прагне мінімізувати та усунути», — каже Нордберг.
І це працює.
21-річний Джон Рекедал живе в Міннесоті, але щойно провів своє перше літо, працюючи на ранчо в Монтані. Коли він вдома, то працює у великій промисловій теплиці. І хоча тамтешні колеги ставляться до нього з розумінням, йому більше до душі товариськість невеликого колективу ранчо посеред тиші навколишніх гір.
«Мені набагато більше подобається працювати на свіжому повітрі, — каже він. — І я знаю, як звуть кожного. Тут набагато спокійніше».
Дослідниця аутизму з Корнелльського університету Леслі Шоу проаналізувала національну вибірку дорослих з аутизмом, які могли самостійно відповісти на опитування, і з’ясувала, що у 2023 році працювало лише близько 53 відсотків із них. Крім того, за даними Північно-Східного центру ADA при Корнелльському університеті, у 2024 році рівень зайнятості людей з когнітивними порушеннями (частиною яких є нейродивергентність) був удвічі нижчим, ніж у людей без інвалідності. Такий низький показник може бути наслідком того, що нейротипові роботодавці не мають досвіду взаємодії з нейродивергентними людьми, що призводить до невідповідних робочих завдань, плутанини та напруженої або нестерпної атмосфери.
Нещодавно, наприкінці літа в Монтані, 33-річний Джейкоб Торесен готувався очолити невелику групу гостей для прогулянки верхи. Він працює в цій некомерційній організації вже 10 років і ділить свій час між двома її локаціями. У чорному ковбойському капелюсі та джинсах він ходив туди-сюди критим манежем до комори, збираючи сідла та вуздечки. Він сідлав коней, поки інші учасники старанно прибирали територію навколо тварин.
До того як прийти в Erik’s, у Торесена були інші роботи. Він працював вантажником багажу в аеропорту Міннеаполіс-Сент-Пол, а також у сфері роздрібної торгівлі та виробництва.
Він навіть спробував працювати в офісі. «Але, — каже він з усмішкою, — це не для мене».
Торесен каже, що робота в Erik’s Ranch & Retreats додала йому впевненості.
«Якби ви зустріли мене 10 років тому, я б сказав, що не зможу зробити нічого самостійно і що мені не можна довірити справу, — розповідає він. — Це місце вчить мене бути незалежним. За останній рік я значно виріс». Він все ще отримує підтримку, але персонал, бачачи його успіхи, дав йому більше свободи. «Мені доводиться більше покладатися на себе, щоб розвивати ці навички незалежності», — додає він.
Коли його запитали, що найважче в роботі на ранчо, Торесен відповів, що робочі дні можуть бути непередбачуваними. У Міннесоті він щодня виконує однакові завдання, а на ранчо графік змінюється, і іноді він відчуває перевантаження.
«Але я можу з цим впоратися, — каже він. — Я завдячую цим персоналу, з яким працюю, і просто практиці. Вони добре помічають [мій стан] і підтримують. У минулому в мене було надто багато роботодавців, які казали: "О, у тебе поганий день? Ну, просто йди додому"».
За роки свого існування Erik’s Ranch & Retreats працевлаштував 27 молодих людей з аутизмом — 19 з них лише за останній рік. За словами Нордберг, мета полягає в тому, щоб постійно підтримувати 30 учасників. Організація є частиною зростаючої тенденції робочих місць, створених для інтеграції людей з аутизмом чи іншими видами інвалідності.
Неподалік від Erik’s Ranch, спеціалізоване ранчо Special K Ranch у Колумбусі, штат Монтана, надає житло та робочі місця у фермерстві, скотарстві та садівництві, а також укладає контракти з місцевим бізнесом для працевлаштування дорослих з порушеннями розвитку. А у Джексоні, штат Вайомінг, компанія Vertical Harvest інтегрує людей з широким спектром інвалідності у вирощування салату, мікрозелені, помідорів та базиліка. У повністю доступній теплиці Vertical Harvest працює за моделлю «Grow Well»: вона надає працівникам можливості реалізувати свої пристрасті, створюючи для них позиції, що відповідають їхнім сильним сторонам, прагненням, вподобанням та антипатіям. Іншими словами, адаптують робоче місце під працівника, а не навпаки.
Хоча Нордберг раніше не чула про модель «Grow Well», вона поділяє цю філософію. Хоча це не завжди виходить так, як планувалося.
«Не всі хочуть займатися гостинністю», — каже вона. Наприклад, один хлопець з аутизмом сказав їй, що хоче бути «білим хакером», використовуючи свої комп’ютерні навички на благо. Але в неї не було посади, яка б відповідала його здібностям та прагненням. В інших випадках пристрасті учасників вдається інтегрувати в роботу ранчо.
Зої Маркман, 21-річна дівчина з аутизмом із Бозмена, обожнює тварин — особливо курей. Тому, коли Маркман почала працювати на ранчо на неповний робочий день, Нордберг побудувала курник і заселила його більш ніж десятком курей, яким Маркман дала кумедні імена: Чакіл О’Ніл, Принцеса Лея та Ген Соло. Під час одного з останніх робочих днів Маркман зібрала понад десяток кольорових яєць.
Нордберг також допомогла Еріку започаткувати власний бізнес із випікання печива, брауні, сконів та бананового хліба. Ерік — візуал, тому Нордберг створила для нього кулінарну книгу з картинками та покроковими інструкціями. Вона позначила контейнери з борошном, цукром та іншими інгредієнтами картинками, щоб Ерік міг виконувати більшу частину роботи самостійно.
Наразі ранчо може прийняти п’ятьох учасників, а на його величезній території є п’ять котеджів і гостьовий будинок. У Нордберг є простір для розширення, і вона хотіла б це зробити, але фінанси та правила землекористування створюють перешкоди. Утримання ранчо — справа дорога, хоча витрати частково покриваються платою за проживання гостей та благодійними внесками. До того ж місцеві дозволи дають змогу збудувати лише сім додаткових котеджів.
«Це ніколи не стане величезним підприємством», — каже Нордберг. Але їй приємно знати, що існують місця, де Ерік та інші подібні до нього люди можуть жити, почуватися своїми та знайти змістовну роботу.
Оригінал: reasonstobecheerful.world