Досвід: мене розірвав бегемот під час медового місяця

· Люди

Досвід: мене розірвав бегемот під час медового місяця

Під час медового місяця в Ботсвані чоловік пережив напад розлюченої матері-бегемота, яка ледь не вбила його, але він вижив завдяки рішучості дружини, яка вступила в бій зі звіром.

Ми з Анною одружилися в Португалії у вересні минулого року. Ми були разом 13 років. У своїх весільних клятвах вона сказала: «Я не знаю, що підготувало для нас життя, але я знаю, що наша любов одне до одного завжди буде незмінною».

Десять днів потому я опинився в болоті в Ботсвані, а мої кишки звисали зі спини.

Ми проводили медовий місяць в дельті Окаванго. Того вечора ми вирушили з групою на традиційних каное. Ми не шукали бегемотів; екскурсія мала бути присвячена рослинам.

Перед відправленням нас попередили, що неподалік знаходиться самка бегемота з двома малятами, тому нам варто триматися від неї подалі. Я помітив бегемота вдалині й наблизив зображення, щоб зробити фото — вона була величезною, з відкритою пащею, що демонструвала великі зуби; позаду неї були дитинчата.

Наше каное відпливло від інших. Раптом я почув шум за спиною — плюскіт, рохкання, гарчання. Човен почав розгойдуватися. Я повернувся ліворуч і побачив того самого бегемота з відкритою пащею, що мчала на нас. Вираз обличчя гіда я не забуду ніколи: чистий жах.

Потім бегемот врізався в мене. Це було схоже на удар автомобілем. Мене скинуло у воду і притиснуло до дна болота. Я відчував, як вона розчавила мені грудну клітку та спину. На мить її щелепи розслабилися. А потім знову зімкнулися навколо моєї ноги.

Анна бачила, як я лежав у пащі бегемота. Вона подумала, що я мертвий. Але замість того, щоб рятуватися самій, вона кинулася до тварини. Вона пам’ятає, як видала первісний крик і помчала мілководдям. Потім вона вдарила бегемота кулаком біля морди, і той випустив мене.

Я сплив і спробував стати на ноги. Відчув біль у спині, подивився вниз і побачив, як мої кишки вивалюються назовні. Я сказав Анні: «Мені потрібна допомога». Я обхопив себе однією рукою, щоб утримати нутрощі, а іншу поклав їй на плечі. Ми брели, поки не дісталися одного з інших каное.

Інші туристи були в жаху. Я лежав на животі на купі рятувальних жилетів. На мені був ремінь, тому Анна зняла його і зробила джгут для моєї ноги. Вона використала свою хустку на моїй руці. Я попросив її запхнути мої кишки назад. Розумно з її боку, вона відмовилася і просто тримала їх у руках.

Нам сказали, що вертоліт прибуде через 30 хвилин. Я подумав: «Окей, я можу стільки протриматися». Але після години або двох сонце почало сідати. Потім нам сказали, що жоден вертоліт не зможе прилетіти тієї ночі. Що мене розлютило, так це думка, що я можу померти зараз. Я ж тільки-но одружився.

Мене несли назад до табору на ношах. Кожен поштовх був нестерпним. Мене обробили з базової аптечки першої допомоги. Комусь вдалося витягти телефон Анни з води. Неймовірно, але він працював. О восьмій вечора вона зателефонувала моїй мамі. Я взяв слухавку: «Мамо, на мене напав бегемот. Я лежу в наметі, мої нутрощі назовні. Я помру. Мені потрібна евакуація». Моя родина одразу перейшла до дій. Втрутилося посольство США. Попередили лікарню в Південній Африці.

Через багато годин зійшло сонце, і я почув вертоліт — найкращий звук, який я коли-небудь чув. Лікар зайшов у намет. Перше, що він сказав: «На ньому немає штанів». Скромність була далеко не в списку наших пріоритетів. «Мої кишки звисають зі спини, — сказав я. — Ви не змусите мене одягати боксери». Тож Анна прикрила мене простирадлом.

У лікарні Netcare Milpark мене терміново прооперували. Мої травми включали діру в спині, глибокі рани на стегні та руці, переломи ребер і хребців, пошкодження кількох внутрішніх органів і розчавлені кишки.

Я провів там 19 днів, перш ніж стан дозволив відправити мене додому. Фізично я все ще відновлююся, і я виявив, що гончарство має терапевтичний ефект для психіки. Анна теж досі проходить фізіотерапію. Виявляється, бити бегемота кулаком — не дуже добре для ребер. Ми також відвідували психолога. Ніхто з нас не звинувачує бегемота. Вона просто захищала свою територію.

У нас досі є фотографія, яку я зробив, вона висить на стіні вдома. Мабуть, це незвичайний сувенір. Але ж не щодня ваша дружина б'є бегемота, щоб врятувати вам життя.

Оригінал: www.theguardian.com

Про Що? — новини науки, технологій і світу