Коледжі стають креативнішими, щоб допомогти студентам-батькам

· Люди

Коледжі стають креативнішими, щоб допомогти студентам-батькам

Сільські коледжі США впроваджують прості та креативні рішення — від ігрових боксів до партнерств з НГО — щоб допомогти студентам, які виховують дітей, отримати освіту.

Одного разу, проходячи повз консультаційний офіс New River, Стефані Аддікіс помітила, що розмальовки та конструктори Lego, які вона допомогла скласти в коробку неподалік, були… «добре поюзані». Саме на це вона й сподівалася.

«Активна коробка», наповнена іграшками, є частиною нової ініціативи в New River, спрямованої на підтримку студентів-батьків. Коли студенти заповнюють форму FAFSA або спілкуються зі своїм куратором, вони можуть прийти з дітьми, знаючи, що поруч будуть іграшки, якими їх можна розважити.

«Думаю, ми навіть не усвідомлювали, скільки дітей приходить до кампусу, поки не виставили ці коробки, а тепер ними активно користуються», — каже Аддікіс, яка працює фахівцем з питань кар’єрного консультування дорослих та зв’язків із громадськістю в New River.

Звіт, опублікований кілька тижнів тому Інститутом доступу до коледжів та успіху (The Institute for College Access & Success, або TICAS), показав, що близько чверті студентів, які навчаються в установах, що обслуговують сільські райони, є батьками. Однак у таких коледжах значно рідше є дитячі садки на території кампусу, ніж у їхніх міських аналогах.

За словами Еріки Роберсон, однієї з авторок звіту, брак даних про кількість студентів-батьків є однією з найбільших проблем для коледжів, які намагаються надати їм підтримку. Існує причина, чому Аддікіс була так рада бачити вживані іграшки в кампусі: вона достеменно не знає, скільки саме студентів-батьків навчається в New River.

Хоча принаймні п'ять штатів тепер вимагають від державних коледжів запитувати студентів, чи є у них діти, а Вірджинія прийняла аналогічний закон цієї весни, відсутність стандартизованого збору даних значно ускладнює роботу з цією категорією студентів.

Підтримка таких студентів має значення, оскільки вони частіше є представниками етнічних меншин, людьми з низьким доходом або першими у своїх сім’ях, хто здобуває вищу освіту. Ці виклики в сукупності роблять їх менш схильними до завершення навчання порівняно з їхніми однокурсниками, які не мають дітей.

Проте, як це часто буває в сільській місцевості, коледжі виявляють креативність у розширенні підтримки, навіть попри обмежені дані та фінансування. Щоб зібрати більш повну інформацію, коледж Roane State Community College у східному Теннессі співпрацює з організацією Achieving the Dream. Інші заклади співпрацюють із місцевими церквами, жіночими притулками, організаціями на кшталт United Way та іншими некомерційними структурами, щоб забезпечити студентів-батьків необхідними ресурсами.

Наш репортер із партнерської новинної редакції The Fort Worth Report, Данг Ле, нещодавно розповідав про нові центри догляду за дітьми, що відкрилися в Tarrant County College за підтримки коледжу, округу та некомерційної організації з догляду за дітьми.

«Не всі ці навчальні заклади отримують значні гранти на таку роботу, — каже Роберсон. — Можливо, існують партнерства, які коледжі вже мають і могли б задіяти для більш цілеспрямованої підтримки студентів-батьків, або ж існують способи модифікувати навчальні програми, включивши в них сімейно-орієнтовані політики, що не потребують великих фінансових витрат».

Замість впровадження однієї нової програми, студенти-батьки очікують на культурні зміни, як зазначається в іншому нещодавньому звіті, присвяченому шести державним сільським коледжам та університетам у Каліфорнії.

Іншими словами, студенти-батьки хочуть відчувати, що їх помічають — їхні куратори, викладачі, інший персонал та однокурсники. Хоча батьки складають значну частину студентства в сільських закладах, для них досить типово відчувати себе ізольованими.

Саме тому кілька коледжів, згаданих у звіті TICAS, починають створювати групи взаємопідтримки для батьків і проводити спеціальні заходи. New River, наприклад, має спеціальну сімейну кімнату для навчання з меблями дитячого розміру у своїй бібліотеці (яка також служить публічною бібліотекою) і постійно проводить заходи чи вечері для студентів та викладачів, які мають дітей.

Аддікіс зазначає, що відчула ці культурні зміни в New River ще гостріше, коли фінансування програм підтримки батьків було скорочено.

New River був одним із перших п’яти коледжів, що отримали гранти «College Attainment for Parent Students» від Фонду освіти коледжів Вірджинії. У перші роки коледж створював групи по 20 студентів-батьків, і кожен з них мав право на стипендію в розмірі 2000 доларів за семестр, включаючи літні семестри.

Зараз фонд, пов'язаний із системою громадських коледжів, виділяє кожному з 23 закладів певне фінансування, тому розмір грантів зменшився. New River адаптувався, запровадивши процес відбору, і цього року надав 17 студентам по 500 доларів кожному.

Аддікіс розповіла, що більше половини студентів, які подали заявки, повідомили, що покладаються на допомогу друзів та родичів у догляді за дітьми, тому ця стипендія, ймовірно, допоможе покрити витрати на пальне чи харчування.

Але з меншими фінансовими ресурсами Аддікіс почала шукати способи зміцнити стосунки з цими студентами-батьками та нагадати їм, що вони не самі. Наприклад, цього семестру в неї працює студент-стажер, який також є батьком, і він планує заснувати клуб студентів-батьків у кампусі.

Виклик, за її словами, все ще полягає в підвищенні рівня обізнаності про ресурси в кампусі. Одна річ, яка, за її словами, допомогла — це створення спеціального розділу в курсі орієнтації для першокурсників, спеціально для дорослих студентів, де висвітлюються доступні ресурси для батьків.

«Зараз я сприймаю це як теплі обійми, велику любов і підтримку, а також як спосіб підвищення обізнаності», — каже вона про те, як змінилася підтримка батьків після скорочення фінансування.

Тим не менш, дослідники, як-от фахівці TICAS, продовжують виступати за збільшення обсягів даних і фінансування для підтримки студентів-батьків, особливо в сільських кампусах. Зокрема, на цій сфері зосереджені дві федеральні грантові програми: «Childcare Access Means Parents in Schools» (Доступ до догляду за дітьми для студентів-батьків) та «Basic Needs for Postsecondary Students» (Базові потреби для студентів вищих навчальних закладів).

«Я не хочу, щоб законодавці забували про студентів-батьків у сільській місцевості, — підсумовує Роберсон. — І якщо політики справді зацікавлені в зміцненні сільської економіки, я вважаю важливим, щоб вони також інвестували в сільських студентів, які виховують дітей».

Оригінал: reasonstobecheerful.world

Про Що? — новини науки, технологій і світу