Досвід: як я вижив після того, як мене накрила лавина

· Люди

Досвід: як я вижив після того, як мене накрила лавина

Професійний лижник дивом вижив після того, як спровокована ним лавина скинула його з 20-метрового обриву в горах Норвегії.

Я виріс у Швеції, де почувався на лижах так само впевнено, як і під час звичайної ходьби. У підлітковому віці я став професійним фріскієром — це стиль, що передбачає стрибки та складні трюки. Коли мені виповнилося двадцять, я перейшов у сферу створення контенту. Зараз, у свої 38, я проводжу зимові місяці, знімаючи екстремальні лижні відео разом із моєю дружиною-фотографом Софією.

У березні цього року ми зупинилися біля підніжжя Люнгенських Альп на півночі Норвегії. Безперервний дощ заважав зйомкам, але нарешті випав свіжий сніг і небо розчистилося. План був такий: я мав піднятися на гору з подругою Ловісою і спуститися вниз, коли сідатиме сонце. Софія мала знімати нас знизу за допомогою дрона.

Ми видерлися на вершину якраз перед заходом сонця, але вона була оповита хмарами. Я був розчарований. На мені було закріплено аудіообладнання, і я був готовий до старту.

Я запропонував спуститися на лижах попри все, просто заради розваги. Я розкопав сніг, щоб переконатися, що він стабільний. Якщо ні, то верхній шар снігу сповзає з крижаного шару під ним. Сніг тримався міцно, тому ми по черзі почали повільно спускатися зигзагом, я був попереду. Щойно ми пробилися крізь хмари, перед нами відкрилися неймовірні краєвиди: помаранчеве небо та блакитні фіорди.

Раптом з-під моїх лиж вирвалася темна лінія — глибока тріщина на поверхні. Я знав, що це означає. Мій рух спровокував відрив снігової плити піді мною. Я викликав лавину.

Ловіса була вище за мене, тому була в безпеці. Лавина набирає швидкість і захоплює дедалі більше снігу, спускаючись схилом. Я вже потрапляв у невеликі зсуви раніше і встигав виїхати з них. Однак цього разу сніг рухався надто швидко для такого маневру.

Якщо я не втечу з його шляху, я не виживу. Я помітив скелі збоку. Сильно встромив палиці в сніг і повернув у той бік. За мить до порятунку я натрапив на щось під снігом, і лижі злетіли. Я опинився на милості гори, прямуючи до 20-метрового обриву. Я почав перекидатися вниз. Ставало темно, коли мене засипало глибоко в сніг, а потім світлішало, коли мене знову викидало на поверхню. Я відчайдушно впивався палицями та черевиками у схил, намагаючись уповільнитися. Раптом я відчув невагомість, і все затихло. Мене знесло з краю скелі. Здавалося, що я падав вічність, але пізніше я дізнався, що політ тривав менше двох секунд.

Я зрозумів, що не виживу після такого, і згорнувся калачиком. Я ось-ось мав дізнатися, яке це — помирати. Чи буде все чорним, як у кінці фільму? Натомість стався неймовірний удар. Я впав на тонкий шар снігу, вкритий льодом і камінням. Повітря вибило з моїх легенів, і я відчув, як права нога болісно підломилася. Я подумав: «Я не мертвий».

Поки сніг продовжував нести мене вниз схилом, я почав себе оглядати. Я міг рухати пальцями ніг, тож знав, що хребет не зламаний. Нога оніміла, але таз, здавалося, був цілим.

Сила снігу, що накривав мене, зменшилася, а схил почав вирівнюватися, але я знав: якщо не залишуся ближче до поверхні, мене поховає живцем. Окрилений адреналіном, я ігнорував травми й почав відчайдушно борсатися до поверхні. Нарешті я зупинився. Я опинився в сидячому положенні, засипаний по пояс, з ногами попереду. «Я живий!» — прокричав я в мікрофон, — «але мені потрібна допомога».

Ловіса дісталася до мене за 10 хвилин, долаючи скелястий схил і ділянки суцільного льоду. Через кілька хвилин Софія та двоє наших друзів почали підійматися до місця, де вони бачили моє падіння, несучи ковдри та грілки з гарячою водою.

Софія та Ловіса бачили, як лавина накрила мене, і пережили болісне очікування, щоб дізнатися, чи вижив я. Коли ми прослухали аудіозапис, виявилося, що все випробування тривало лише 75 секунд.

Рятувальний гелікоптер доставив мене до найближчої лікарні. Рентген підтвердив перелом кількох ребер і стегна. Мене терміново прооперували, вставивши в ногу металевий штифт. Я провів у лікарні три дні й почувався як знаменитість. Усі хотіли зустрітися з чоловіком, який пережив лавину.

Зараз я одужую в Стокгольмі, але планую повернутися на схили наступного року. Ми вже втрачали друзів у лавинах та нещасних випадках раніше. На жаль, це частина угоди, яку ти укладаєш із горами. Я просто вдячний за те, що я тут і можу розповісти свою історію.

Оригінал: www.theguardian.com

Про Що? — новини науки, технологій і світу