Світ стає все гучнішим — але ми можемо це змінити

· Люди

Світ стає все гучнішим — але ми можемо це змінити

Шумове забруднення — це серйозна загроза здоров'ю, яку неможливо виміряти лише децибелами через психологічний та емоційний вплив звуків.

Ця історія є частиною серії The Sonic Commons, присвяченої впливу шуму навколишнього середовища на здоров’я. Вона підготовлена за підтримки Інституту охорони здоров’я Nova.

Я роками перебував у полоні шуму. Іноді він був оглушливим, як крещендо автомобільних гудків і двотактних двигунів мотоциклів у годину пік у Мумбаї. Іноді він просто зводив з розуму, як колони величезних фур у густонаселеному районі Детройта, що вивергали вихлопні гази разом із глибоким, вібруючим у грудях гулом і шипінням пневматичних систем. Деякі звуки були різкими та відволікали, інші — на кшталт віддаленого ревіння шосе чи реактивних літаків — постійно вривалися у розкішний звуковий ландшафт дикої природи.

Я не просто слухав ці звуки, я їх вивчав. Я читав про серйозну шкоду для здоров’я, пов’язану з цим всюдисущим, але незбагненним забруднювачем: від втрати слуху та серцево-судинних захворювань до затримок у розвитку в дітей. Я написав книгу про все, що дізнався. Але я досі не можу дати відповідь на просте запитання: що таке шум?

Справа в тому, що кожне визначення пропускає важливу частину пазла, і я переконався: якщо характеризувати шум занадто вузько, ми применшуємо його шкоду та гальмуємо пошук рішень. Питання про те, що саме відрізняє звук від шуму, варте уваги, проте нам варто бути відкритими до кількох відповідей. Кожна з них окремо є неповною, але разом вони можуть привести нас до глибшого розуміння шуму та кращого звукового майбутнього.

Почнімо з децибелів. Створена лабораторіями Bell Labs у 1920-х роках, шкала децибелів вимірює акустичну енергію звуку, яку ми сприймаємо як гучність. Для довідки: шелест листя під легким вітерцем — це близько 20 децибелів (дБ), звичайна розмова — близько 60 дБ, електроінструменти генерують близько 90 дБ, а поліцейська сирена в Нью-Йорку може сягати 120 дБ. Протягом десятиліть ця шкала була основним інструментом для більшості нормативних актів, що регулюють шум: нижче певного рівня — це звук, а як тільки поріг перейдено, він стає «шумом».

Визначення шуму через об’єктивні показники, як-от децибели, має сенс, коли йдеться про закон. Але у ширшому світі шум — це лише одна з характеристик звуку, і не завжди найважливіша. Наприклад, звуки природи зазвичай знижують рівень стресу, тоді як такий самий рівень гучності дорожнього руху його підвищує, оскільки наша реакція на звуки закарбована в пам’яті та емоціях. На більш базовому рівні дослідження свідчать, що люди зазвичай не люблять «тональні» звуки зі сталою високою чи низькою частотою, як-от дзижчання, гудіння та свист, навіть якщо вони відносно тихі.

Тривалість звуку також має значення. Інакше цілком прийнятні звуки стають нестерпним шумом, коли вони не припиняються. Це пояснює, чому постійне низькочастотне гудіння центрів обробки даних може зводити людей з розуму, хоча ці звуки часто знаходяться значно нижче за децибельні пороги існуючих норм. Аналогічно, кількість скарг на аеропорти різко зросла кілька років тому, хоча літаки не стали гучнішими (насправді за останні десятиліття вони стали значно тихішими). Просто нова система точної навігації FAA консолідувала маршрути польотів, зосередивши шум від літаків над певними територіями.

Зрештою, звуки можуть перетворитися на дратівливий шум, перевантажуючи здатність мозку виокремлювати те, що заслуговує на нашу увагу. Наприклад, людей сильніше відволікає розбірлива мова, ніж голоси такої ж гучності, перетворені на беззмістовну абракадабру. Ось чому в офісі, де панує надмірна тиша, працівники відволікаються ще більше, і тому в деяких офісах встановлюють системи маскування звуку, як-от «білий шум».

Якщо ми не можемо надійно визначити шум за шкалою децибелів, то як щодо класичного словникового визначення «небажаний звук»? Це переносить оцінку шуму з наших вух у наш мозок, що має багато сенсу. І все ж це визначення наштовхується на очевидне запитання: небажаний для кого?

Від вікторіанських інтелектуалів, яких турбували всі нові фабрики — і нові іммігранти, що працювали на них, — до зростання кількості скарг на шум у сучасних районах, що переживають джентрифікацію, існує довга історія скарг на галасливих «інших». Відкинувши культурні конфлікти, варто визнати: багато звуків є прекрасними для одних і дратівливими для інших (вітерні дзвоники? волинки?). П’яна пісня про кохання, яку я співаю під вашим вікном о 3-й годині ночі, може бути для вас шумом, але для мене це душевна, зворушлива музика, яка вкрай потрібна моєму розбитому серцю. Справді, якщо довести ідею «небажаного звуку» до крайності, можна дійти висновку, що шум, як і краса, — це виключно справа особистого смаку.

Як і у випадку з вимірюванням у децибелах, розуміння шуму як небажаного звуку корисне, але лише до певної міри. Хоча наші реакції на звуки суб’єктивні, вони все одно керуються спільною для нас біологією. Наприклад, надзвичайно гучна музика може пошкодити внутрішнє вухо та викликати втрату слуху, незалежно від того, як сильно ви любите ці пісні. Окрім вух, ми маємо обмежену пропускну здатність уваги. У певний момент ми всі стаємо вразливими до перевантаження сигналами, як добре знають лікарі в лікарнях, що страждають від «втоми від тривожних сповіщень». Те саме стосується диких тварин, які намагаються знайти їжу, уникнути хижаків і знайти пару на тлі постійного звукового втручання шосе, літаків, кораблів та промисловості.

До того ж, кожен потребує сну, і хоча люди можуть звикнути до певної кількості нічного шуму, ця толерантність має межі. З еволюційної точки зору, слух — це захисна сенсорна система, яка сигналізує мозку швидше, ніж зір, і завжди залишається напоготові, навіть коли ми заплющуємо очі для сну. Навіть помірний рівень нічного шуму може порушити відновлювальний сон без пробудження людини, підвищуючи частоту серцевих скорочень, артеріальний тиск і рівень гормонів стресу, що сприяє розвитку низки захворювань. Американська асоціація громадської охорони здоров’я згадала ці висновки, серед інших, коли у 2021 році перевизначила шум як «небажаний та/або шкідливий звук».

До чого нас це веде? Досі ми оцінювали звуки у вакуумі. А як щодо контексту, у якому вони сприймаються? Зрештою, той самий спів пташок, що може прикрасити вашу ранкову прогулянку, може вивести з рівноваги, коли ви повернулися в офіс і намагаєтеся встигнути виконати завдання. А після ранкової прогулянки та робочого дня ви можете піти з друзями на вечерю в ресторан, де — не враховуючи проблем, коли гучність шкодить слуху — поширеною проблемою є неможливість розмови через надмірний фоновий шум.

Труднощі зі спілкуванням зазвичай починаються, коли фоновий шум перевищує 70 дБ, а відлуння в приміщенні триває секунду або довше, що часто трапляється в ресторанах з великою кількістю твердих поверхонь (інші чинники включають відстань між столами). Але важливо й те, що занадто тихий ресторан також може вбити розмову через побоювання відвідувачів бути почутими іншими. Певний рівень фонового шуму знімає цю тривогу щодо приватності та допомагає створити жваву, приємну атмосферу — до певного моменту.

Безумовно, децибели важливі для ресторанного шуму. Суб’єктивність теж має значення. Але так само важливі й межі людської уваги та наш спільний контекст — бажання поспілкуватися під час їжі. Це сузір’я чинників, які ми можемо застосувати до питань шуму будь-де, отримуючи різні відповіді для лікарень, офісів, парків, шкіл, нічних клубів, станцій метро тощо.

Жодна оцінка шуму ніколи не буде беззаперечною. Але цілісний підхід допомагає вплести проблеми шуму у ширші дискусії та глобальніші цілі, такі як створення здоровіших будівель чи більш комфортних міст. Це допомагає нам вийти за рамки бездумної боротьби з децибелами й натомість розумніше підходити до пом’якшення шуму, ефективніше уникати його в майбутньому завдяки «акустично грамотній» архітектурі та інструментам міського планування, таким як імерсивне акустичне моделювання. Зрештою, це звільняє нас від жорстких універсальних рішень, не змушуючи при цьому піддаватися звуковому релятивізму, який може підірвати зусилля, спрямовані на покращення нашого спільного звукового середовища задля здоров’я та добробуту. Ми ніколи не позбудемося шуму повністю, але якщо ми мислитимемо широко та проактивно, ми зможемо багато чого зробити, щоб наш світ звучав краще.

Оригінал: reasonstobecheerful.world

Про Що? — новини науки, технологій і світу