Вертикальні ферми на Алясці: надія та виклики локального виробництва

· Люди

Вертикальні ферми на Алясці: надія та виклики локального виробництва

Пивоварня на Алясці використовує аеропонну ферму та вуглекислий газ від виробництва пива, щоб забезпечувати місто свіжою зеленню посеред арктичної зими.

Містечко Скагвей на південному сході Аляски є домівкою для близько 1000 постійних мешканців і щоліта приймає понад 1,3 мільйона пасажирів круїзних лайнерів. Ізольоване взимку та залежне від баржової системи доставки продуктів із «Нижніх 48» штатів до свого єдиного магазину, це місто, відоме як «Садове місто Аляски», довгий час боролося за доступ до свіжих та корисних овочів протягом усього року.

Але на верхньому поверсі однієї з міських мікропивоварень діє крита аеропонна ферма, яка щотижня виробляє 113 кілограмів (250 фунтів) крафтового салату. Цього достатньо, щоб повністю задовольнити потреби ресторану при броварні в регіоні, де свіжі продукти часто коштують дорого, є дефіцитними або їх важко дістати.

Аеропонна система Skagway Brewing Company є однією з небагатьох у своєму роді в США, особливо у сфері громадського харчування. У цій замкненій системі використовується насичений поживними речовинами туман, що розпилюється безпосередньо на коріння, а також вуглекислий газ, вловлений під час процесу пивоваріння, для прискорення росту при мінімальному споживанні води — і все це без ґрунту чи пестицидів. Власник броварні Майк Хілі побудував цю систему, щоб забезпечити Скагвей постійним джерелом свіжої їжі, прагнучи стати «найбільш екологічно стабільною броварнею на планеті».

У Скагвеї, де постачання продовольства переривається через погодні умови, торговельні війни та інші проблеми з ланцюгами постачання, наявність свіжого салату місцевого виробництва посеред зими є корисною як фізично, так і морально. Хілі вважає, що його досвід можна масштабувати на всю Аляску та в інші регіони, які стикаються з проблемою продовольчої безпеки.

Однак невдовзі після того, як у 2018 році Хілі заплатив 150 000 доларів за свою аеропонну ферму, компанія, що продала її, зникла.


A vertical aeroponic farm with lush green lettuce growing in trays.

Нинішня будівля Skagway Brewing Company (яку місцеві називають «Brew Co.»), куди компанія переїхала у 2019 році, була спроєктована з урахуванням потреб ферми. Броварня займає перший поверх, ресторан — другий, а аеропонна ферма, що забезпечує ресторан зеленню, — третій.

Ферма, названа «Гніздом ворона» (Raven’s Nest), вирощує червоний дуболистий салат, сорти «Butter Crisp», «Sweet Crisp», гібрид ромену та базилік. Ці сорти були обрані через короткий цикл дозрівання та здатність процвітати у вертикальному саду. У напружені літні місяці надлишків майже немає, але взимку зайву зелень передають або продають за собівартістю школі, центру для літніх людей чи місцевому магазину. Дріжджі, що залишаються після пивоваріння, використовуються як компост для міських садів.

«Салат — це те, що найважче доставити сюди, бо він дуже ніжний для збирання та транспортування, — каже керівник ферми Джон Майкл Мід. — Він часто прибуває зіпсованим або частково зіпсованим, і ми витрачаємо години на те, щоб перебрати його».

Ідея вирощувати власний салат для Skagway Brewing з’явилася на попередньому місці розташування броварні, розповідає Хілі. Розчарований якістю салату, який доставляли баржами, він спочатку розглядав варіанти вирощування на відкритому повітрі, але швидко відкинув їх як непрактичні для задоволення потреб туристичного сезону, що триває з початку квітня до жовтня.

«Головним чином тому, що якби ми хотіли отримати зелень і трави на початку сезону круїзних лайнерів, нам довелося б витратити величезну кількість енергії на обігрів та освітлення, — сказав він. — Тому це стало надто дорого».

Відвідавши конференцію з питань закритого землеробства в Лас-Вегасі у 2018 році та вивчивши різні варіанти для нової ферми, Хілі обрав постачальника аеропоніки. Але доставка системи до Скагвея та її встановлення стали справжнім випробуванням.

«Чого я не знав — власне, коли я виписував чек, а це був великий чек, — [так це того, що] компанія збанкрутувала», — згадує Хілі.

Хілі каже, що компанія перевела гроші, а потім припинила відповідати. Зрештою йому вдалося зв’язатися з торговим представником, якого він зустрів на конференції; той особисто доставив систему в контейнері та допоміг команді її встановити.

«Було помітно, що він мав обмежені знання, але він робив усе можливе разом з нашою командою з обслуговування та головним агрономом. Ми запустили її, — сказав Хілі. — На жаль, система виявилася не дуже якісною».


Проблема «рослинних» технологій

Компоненти ферми були звичайними речами, які можна купити в будь-якому будівельному гіпермаркеті. Єдиними спеціалізованими елементами були панелі для розпилення туману, але їх було недостатньо, а трубопровід не витримував тиску, необхідного для належної роботи форсунок.

Оскільки зв’язатися з компанією-виробником було неможливо, Хілі та його команда двічі перебудовували систему методом спроб і помилок, не маючи технічної підтримки, запасних частин чи будь-яких інструкцій.

Розвиток вертикальних ферм не завжди був безхмарним. Закон про покращення сільського господарства 2018 року (відомий як «Farm Bill») розширив підтримку міського сільського господарства, включаючи закриті та дахові ферми, а 4,7 мільярда доларів венчурного капіталу підживили бум агротехнологій 2019 року.

Проте серія гучних банкрутств у сфері закритого та вертикального землеробства майже повністю знищила ці починання.

Компанія Bowery Farming колись була найбільшою вертикальною фермою в США, оціненою у 2,3 мільярда доларів, перш ніж раптово закритися минулого року. У листопаді її об’єкт у Джорджії був ліквідований, що стало одним із «найбільших розпродажів активів вертикального фермерства в історії галузі», згідно зі звітом Fertilizer Daily. AppHarvest, яку підтримували Марта Стюарт і Джей Ді Венс, подала на банкрутство у 2023 році, посилаючись на високі витрати та низькі врожаї.

Plenty Unlimited, яка колись залучила 1 мільярд доларів від Bezos Expeditions, Walmart та інших, оголосила про банкрутство у 2025 році, перш ніж укласти партнерство з Driscoll’s для вирощування полуниці. А минулого тижня піонер закритого землеробства 80 Acres Farm закрився після 13 років роботи, оскільки їм не вдалося залучити капітал для подальшої діяльності.

Високі витрати на запуск, невідповідні бізнес-моделі, жорстка цінова конкуренція та пріоритет технологій над ринковим попитом — усе це називають причинами, що призвели до лопання агротехнологічної «бульбашки».

Д-р Лора Каммарізано, доцент кафедри рослинництва Каліфорнійського університету в Девісі та спеціаліст із сільського господарства в контрольованому середовищі (CEA), має власну теорію, чому зникло так багато агротехнологічних стартапів:

«Деякі з цих компаній починали без фахівця з рослин у своїй команді. У них є інженери, економісти, підприємці, але немає агронома, — сказала Каммарізано. — Як можна розпочати фермерство без агронома? Я розумію, що все це виглядає технологічно, але головним елементом тут є рослина».

Саме тому Хілі, який виріс на фермі в Південній Дакоті, знав, що потрібно найняти досвідченого менеджера закритої ферми. Для Міда технології в «Гнізді ворона» виконують свою функцію, але ніщо не замінить традиційного підходу.

«Часто ці системи занадто покладаються на автоматизацію, — каже Мід. — Важливо мати контакт з живою природою. Ви повинні особисто обходити свою систему, розуміти, що відбувається, і знати, чи здорові ваші рослини».


Шлях до сталості

Між початковими витратами на встановлення та постійним обслуговуванням Мід підраховує, що вирощування власного салату коштує приблизно на 10 відсотків дорожче, ніж закупівля та транспортування салату до Скагвея. Але цей розрахунок не враховує численних переваг місцевого виробництва.

«У довгостроковій перспективі, якщо подумати про зелень, вирощену в пустелі Аризони, потім перевезену в Сіетл, а звідти відправлену на Аляску кораблем — це багато дизельного палива, набагато більше викидів і значно гірший вплив на екологію, — сказав Мід. — До того ж, якщо салат прибуває зіпсованим, ми втрачаємо гроші, навіть якщо отримаємо відшкодування від постачальника».

Є й інші переваги, які не так легко підрахувати. Великі броварні можуть дозволити собі дороге обладнання для вловлювання CO2, щоб запобігти потраплянню парникових газів в атмосферу, але для малих броварень, як Brew Co., нічого подібного на ринку немає. Роками Brew Co. просто викидала свій вуглекислий газ на вулицю — і це непокоїло Хілі.

Завдяки фермі труба, з’єднана з ферментером, спрямовує побічний продукт CO2 безпосередньо в сад. Інструкція оригінальної системи рекомендувала додавати CO2 для підвищення продуктивності, що підтверджується академічними дослідженнями. Хілі оцінює, що теперішнє вловлювання CO2 збільшить загальний врожай цього року більш ніж на 20 відсотків. Нарешті, тепло, що генерується світлодіодами на третьому поверсі, допомагає обігрівати офіси персоналу взимку, що зменшує енергоспоживання та рахунки за комунальні послуги.

Тим не менш, економіка не завжди на їхньому боці. Оригінальне бачення Хілі щодо того, що ферма годуватиме громаду взимку, ще не реалізоване повною мірою.

«Частиною первинного плану було повне забезпечення нашої громади взимку. На жаль, вартість електроенергії постійно зростає, і в результаті це стало економічно невигідно, — сказав Хілі. — Я сподіваюся, що після завершення цього сезону, коли ми знову проаналізуємо всі цифри, ми скажемо: «Окей, ми знову в грі»».

Попри виклики та обмеження, Мід залишається вірним послідовником аеропоніки.

«У місцях, де багато сонця і є легкий доступ до доріг та магістралей, це не має особливого сенсу, — каже він. — Але на Алясці бути інакше просто безглуздо. Ціна відсутності того, що нам потрібно, занадто висока».

Хоча вертикальне фермерство навряд чи замінить традиційне сільське господарство, досвід Скагвея демонструє, що в малих масштабах і у віддалених регіонах воно може бути життєздатним та необхідним інструментом для виживання громади.

Оригінал: reasonstobecheerful.world

Про Що? — новини науки, технологій і світу