Робіть хоч щось: стратегія мікропрактик для стійких звичок

· Human OS

Робіть хоч щось: стратегія мікропрактик для стійких звичок

Дослідження показують, що замість тривалих та складних тренувань краще впроваджувати «мікропрактики», які займають до 30 секунд, але забезпечують необхідну для психіки стабільність.

Формування нової корисної звички — це процес, сповнений натхнення та світлих надій. Ви уявляєте, як пожинаєте плоди поведінки, що, як ви знаєте, покращить ваше самопочуття — можливо, це щоденна медитація, заняття йогою чи більш здоровий раціон. На етапі планування ви відчуваєте величезний приплив мотивації, купуєте спеціальне обладнання та книги для підтримки своєї нової справи, а також розкішні нові щоденники, щоб відстежувати прогрес.

Але майже завжди за цим слідують труднощі: діти вриваються до кімнати під час ранкової медитації, робочі наради затягуються, і ви пропускаєте вечірнє заняття йогою, а рецепти для нової дієти виявляються настільки складними, що ви здаєтеся і замовляєте їжу додому.

Чому ж корисні звички, які мали б нам допомагати, так часто не приживаються у повсякденному житті?

Дослідження чітко свідчать: більшості людей важко дотримуватися позитивних моделей поведінки, навіть якщо вони розуміють, що винагорода буде значною. У сфері усвідомленості одне з досліджень виявило, що з майже 1000 опитаних людей, які пробували займатися медитацією, менше ніж один із чотирьох продовжував практикувати щодня.

Чому ж корисні звички, які мали б нам допомагати, так часто не приживаються у повсякденному житті? Це запитання не давало спокою досліднику Елі Сасману, і воно призвело до десятиліття наукової роботи та написання книги «Мікропрактика: науково обґрунтований підхід до спокою, ясності та радості за 30 секунд або менше».

Сасман ввів термін «мікропрактика», щоб охопити короткі, але потужні тренувальні сесії, які пропонують унікальний підхід до таких практик, як усвідомленість, рухова активність та самоспівчуття. Його дисертаційне дослідження показало, що 20 секунд самоспівчутливого дотику на день призводять до значного зменшення стресу та покращення психічного здоров'я — результати були порівнянні з іншими дослідженнями, де використовувалися набагато триваліші практики.

«Проблема не в тому, що тривалі практики не працюють, — пише дослідник Елі Сасман. — А в тому, що вони подаються як щось, що потребує більше часу, ніж багато хто з нас може виділити».


Послідовність завжди перемагає

«Проблема не в тому, що тривалі практики не працюють, — пише Сасман. — А в тому, що вони подаються як щось, що потребує більше часу, ніж багато хто з нас може виділити». У сучасному світі безперервних стрічок новин, дедлайнів та багатозадачності тривалі практики також не приживаються, бо часто здається майже неможливим знайти на них енергію.

У своїй психотерапевтичній практиці Фарзана Доктор бачить багато людей, особливо представників професій, пов'язаних із доглядом за іншими, які працюють на повну потужність протягом дня, а ввечері опиняються перед телевізором із пачкою попкорну. «Це не найгірша річ у світі, — каже вона. — Проте це не відновлює сили».

Доктор — авторка книги «52 тижні для солодшого життя», робочого зошита для саморозвитку та спільноти для активістів, помічників і тих, хто опікується іншими. Книга сповнена коротких практик, розроблених для повернення нервової системи в те, що вона називає «вікном спроможності» — стан спокою, у якому ми можемо робити той вибір, який планували.

Хоча дослідження, що порівнюють різну тривалість медитації, дають суперечливі результати, зрозуміло одне: довше не обов'язково означає краще. Одне дослідження, яке проаналізувало понад 280 000 сесій медитації в додатку Insight Timer, не виявило суттєвих відмінностей у результатах залежно від тривалості сесії. Водночас саме регулярність практики виявилася пов'язаною з найбільшими змінами в настрої, емоційній врівноваженості та стійкості.

«Нервова система вчиться через повторення, а не через тривалість», — пише Сасман у книзі «Мікропрактика».

Доктор, яка має вражаючу серію з 689 днів безперервної практики в Insight Timer, знає на власному досвіді, наскільки послідовність веде до довгострокових змін. Як викладачка, вона створює всі свої керовані медитації тривалістю менш як 10 хвилин, оскільки припускає, що саме такий час люди обирають, коли мають вибір. «Можливо, річ ще й у соціальних мережах і нашій короткій концентрації уваги — люди дізнаються про ці «снеки» чи «лайфхаки» з Instagram та TikTok, і я вважаю, що це добре, — каже вона. — Чим більше інформації ми маємо про те, як працює наша нервова система і як ми можемо бути спокійнішими, тим щасливіше життя ми всі зможемо прожити».

«Нервова система вчиться через повторення, а не через тривалість, — підсумовує Сасман. — Саме послідовність змінює патерни, а не героїчні зусилля час від часу. Важливо з'являтися знову і знову, хай як би це було можливо».


Визнання свого майбутнього «я»

Бути чесним із самим собою не завжди легко, особливо з огляду на дослідження, які показують, як наш мозок прогнозує майбутню поведінку. Ми сприймаємо своє майбутнє «я» як інших людей, що підвищує ймовірність того, що короткострокові вибори — наприклад, перегляд телевізора або гортання стрічки соцмереж — конфліктуватимуть із більш здоровими довгостроковими цілями.

Коли йдеться про усвідомленість, ми можемо уявляти себе в майбутньому більш центрованими, врівноваженими та здатними медитувати тривалий час без перерв. Дисонанс між тим, ким ми є зараз, і тим, ким мріємо стати, психологи називають низькою безперервністю «я» в часі. Це призводить до тенденції недооцінювати обмеження (як-от час та енергія) і припускати, що в майбутньому ми житимемо в ідеальних умовах.

Короткі практики — це спосіб зробити хоч щось, а не нічого: кілька хвилин на день, незалежно від того, які виклики кидає вам життя.

В одному дослідженні, що вивчало, як люди прогнозують свою поведінку у сферах донорства крові, фізичних вправ та заощаджень, автори виявили, що стандартні прогнози були дуже схожі на прогнози для «ідеального світу». Це означало, що люди припускали, ніби поводитимуться так само в реалістичних умовах, як і в умовах, де немає жодних перешкод. Результати показали, що ключ до сильнішої безперервності «я» — це усвідомлення людьми нереалістичності своїх прогнозів; ті, хто це зробив, відмовлялися від ідеалістичних очікувань і приймали реалістичні.

«Мікропрактика може зустріти вас там, де ви є», — пише Сасман. І це «місце, де ви є», може бути недосконалим і хаотичним — таким само, як буде наступного тижня або наступного місяця. Короткі практики — це спосіб зробити хоч щось, а не нічого: кілька хвилин на день, незалежно від того, які виклики кидає вам життя. Перш ніж ви це усвідомите, ці хвилини перетворяться на години, і ваша практика стане звичкою — чимось, за що ваше майбутнє «я» буде вам вдячне.

Оригінал: www.mindful.org

Про Що? — новини науки, технологій і світу