Безводні, високоефективні машини, що чистять одяг за допомогою вуглекислого газу
· Люди
Компанії LG та Samsung адаптують технологію аерокосмічної індустрії для прання одягу рідким CO2, що дозволяє відмовитися від води та сушарок.
Прання білизни з роками ставало простішим та ефективнішим, проте дві речі залишалися незмінними: пральній машині потрібна вода, а сушарці — тепло. Технологія, розроблена для очищення аерокосмічних деталей, пропонує переосмислити цей процес, відмовившись від обох цих елементів на користь неочікуваного замінника: вуглекислого газу — того самого газу, який ми так наполегливо намагаємося стримати.
Під тиском CO2 перетворюється на рідину з низькою в'язкістю, здатну проникати в тканини та вимивати олії й бруд. Після скидання тиску він знову стає газом, залишаючи одяг чистим і сухим. Жодних стічних вод. Жодної сушарки.
Окрім своєї новизни, ця ідея може зробити ресурсномістку домашню справу екологічнішою. Середньостатистична сім’я пере білизну приблизно 300 разів на рік, споживаючи тисячі літрів води. Крім того, понад 80 відсотків американських домогосподарств мають сушарку, і, згідно з одним із досліджень, щорічні викиди CO2 лише від машинного сушіння становлять 27 мільйонів метричних тонн.
Тривалий час обмежене промисловим використанням, чищення рідким CO2 знову привертає увагу таких гігантів побутової техніки, як LG та Samsung — цього разу для домашнього вжитку. Проте зменшити технологію, побудовану навколо громіздкого обладнання високого тиску, щоб вона вписалася в пральню та бюджет середньостатистичної сім'ї, — завдання непросте. Не менш складно зробити це так, щоб не знівелювати екологічні переваги, які роблять прання без води та сушарки таким привабливим.
Навіть дійти до цього етапу зайняло десятиліття. Hughes Aircraft розробила цей процес у 1990 році для видалення мастила та інших забруднень з електронних компонентів. Згодом Electrolux почала розглядати його як безпечнішу альтернативу хімічній чистці на основі розчинників, проте вартість, складність і габарити обладнання не дозволили технології стати масовою.
У 2009 році компанія Tersus Solutions з Колорадо почала вдосконалювати цю технологію і з того часу зайняла свою нішу в чищенні одягу та спорядження для активного відпочинку, а також екіпірування пожежників, забрудненого небезпечними залишками. Їхні машини дають змогу побачити, на що здатне чищення за допомогою CO2 і чому втиснути його в побутовий прилад — це зовсім не просте завдання.

Генеральний директор Tersus Пітер Віткомб описує ці машини як «футуристичні пральні машини з фронтальним завантаженням», хоча дві моделі компанії за розмірами значно перевершують ті, що стоять у звичайній пральні. Кожна з них займає куб зі стороною близько 3 метрів, а більша установка може обробити до 40 кілограмів білизни, або десяток спальних мішків. За товстим люком, схожим на підводний, розташований барабан у камері під тиском посеред лабіринту труб, насосів і компресорів.
Попри складність конструкції, те, що відбувається всередині, відносно просто. Вуглекислий газ перетворюється з газу на рідину під тиском близько 62 бар (900 фунтів на квадратний дюйм) — це приблизно третина тиску всередині повного балона для дайвінгу. Поки він циркулює, фільтри вловлюють бруд, який накопичується у вигляді густого фіолетового осаду для утилізації. Коли 45-хвилинний цикл закінчується, тиск падає, і рідина знову стає газом, миттєво висушуючи речі. Понад 90 відсотків CO2 вловлюється для наступного циклу; залишок виходить у вигляді тонкого струменя диму.
Цей процес особливо ефективний для спорядження пожежників: випробування показали видалення в середньому понад 95 відсотків таких забруднювачів, як поліциклічні ароматичні вуглеводні (ПАВ) — потенційно шкідливі сполуки, що містяться в диму та сажі. Водорозчинні плями від поту та їжі можуть бути складнішими, каже Кріс Роббінс, технічний директор Tersus; іноді вони потребують попередньої обробки — «свого роду олівець Tide, але для CO2» — або звичайного прання.
Однак для більшості типів білизни цей процес виключає використання як води, так і добавок. «Ми не використовуємо мийні засоби, ми не використовуємо тепло», — каже Віткомб. За оцінками Tersus, їхні великі машини економлять близько 1100 літрів води на одне завантаження порівняно зі звичайним пранням. Є й інша потенційна перевага: завдяки відсутності стічних вод і вловлюванню волокон, що відділяються під час прання, процес може додатково зменшити забруднення мікропластиком.
Енергетичне рівняння, однак, складніше. Демонстрація, проведена Енергетичною комісією Каліфорнії спільно з ВМС США, показала, що цей метод споживає приблизно на 15 відсотків менше енергії, ніж менші комерційні пральні та сушильні машини, але приблизно стільки ж, скільки великі промислові комбіновані установки. Tersus отримала схожі результати, каже Роббінс. Хоча чищення CO2 дозволяє уникнути термічного сушіння — зазвичай найбільш енергомісткої частини звичайного прання, — очищення вуглекислого газу для повторного використання потребує значної кількості енергії. Компанія шукає ефективніші способи нагрівання та охолодження газу, додає Роббінс.
Щодо самого CO2, Tersus отримує його на сусідньому заводі з виробництва етанолу, де він є побічним продуктом ферментації. Це мінімізує витрати на транспортування, хоча очищення та зрідження потребують додаткової енергії, що ще більше ускладнює розрахунок загального вуглецевого сліду технології.
Існує також питання масштабу: чи можна зменшити всі ці механізми — достатні, щоб заповнити невелику спальню, — до розмірів побутового приладу?
LG та Samsung працюють над цим. Нещодавні патенти цих компаній (обидві відмовилися від коментарів) стосуються окремих завдань: видалення плям, стійких до чищення CO2, і зниження тиску, необхідного для роботи технології.
Конструкція LG використовує мийні засоби та інші добавки, щоб допомогти видалити водорозчинні плями. Хоча в патенті не вказано склад, нещодавнє дослідження показало, що додавання ізопропілового спирту та води покращує здатність рідкого вуглекислого газу видаляти цукри, солі та інші сполуки. Тим часом Samsung пропонує поєднувати CO2 з іншими розчинниками, щоб знизити робочий тиск до частки того, що використовується в промислових машинах. Це могло б зробити домашні моделі компактнішими, хоча деякі суміші містять ПФАС (пер- та поліфторалкільні речовини), що порушує питання про екологічні компроміси.
Проте менший — не обов'язково означає простіший. Відокремлення та відновлення доданих розчинників може потребувати ще більше обладнання, зазначає Екхард Гролл, голова кафедри машинобудування Університету Пердью та експерт із холодильних систем на CO2. «Немає жодних сумнівів» у тому, що домашня версія технічно можлива, каже він, «але ця технологія може бути дуже дорогою».
Навіть якщо машини стануть доступними за ціною, екологічні переваги можуть не виправдати себе, вважає Райнер Стаммінгер, дослідник ефективності побутової техніки з Боннського університету. Оскільки домогосподарства роблять лише кілька циклів прання на тиждень, стиснення та відновлення вуглекислого газу може бути «дуже неефективним лише для одного прання» порівняно з промисловими машинами, які працюють безперервно.
Економічні показники можуть бути особливо складними в США, де електроенергія відносно дешева. Гролл вказав на сушарки з тепловим насосом, які споживають приблизно половину енергії звичайних електричних моделей. Вони популярні в Європі та у 2020 році складали 75 відсотків від загальної кількості продажів нових сушарок, чому сприяли високі ціни на електроенергію; тим часом в Америці продажі таких приладів все ще відстають. Пральні машини на CO2 можуть спіткати такі ж труднощі, якщо їхня ефективність супроводжуватиметься значною початковою переплатою.
Віткомб вбачає більші можливості в комерційній хімічній чистці, багатоквартирних будинках та установах, де більші обсяги можуть виправдати витрати на обладнання — і дозволити машинам працювати достатньо часто, щоб отримати вигоду від масштабу. Завдяки новому об'єкту в Калгарі, що розширює діяльність у Колорадо, Tersus тепер співпрацює з більш ніж 40 брендами та ритейлерами, пропонуючи послуги з ремонту, відновлення та перепродажу, які «доповнюють чищення», щоб подовжити життя одягу та залишити продукцію в обігу, каже Віткомб.
Навіть якщо інженерам вдасться зробити домашню машину на CO2 доступною та ефективною, їм все одно доведеться переконати людей купити її. Ранній ринок водоефективних пральних машин з фронтальним завантаженням є гарним прикладом: економія енергії та води привабила одних споживачів, тоді як початкові витрати відлякали інших. Продуктивність і зручність також мали значення, каже Гвендолін Хастведт, професор текстильних наук та споживчих досліджень Техаського державного університету, яка вивчала цей тренд.
Однак технологія може мати одну вагому перевагу: одяг виходить сухим. Окрім економії часу та клопоту, відмова від того, що Хастведт назвала «готуванням одягу в коробці», може допомогти речам служити довше, зменшуючи усадку та знос від тепла та обертання. Чи будуть споживачі переплачувати за ці переваги — це вже інше питання.
Домашнім пральним машинам на CO2 ще далеко до того, щоб витіснити звичний дует пральної та сушильної машин. Але якщо інженерам вдасться зробити фізику процесу економічно — і екологічно — вигідною на побутовому рівні, наступним великим кроком у пранні може стати зменшення кількості побутової техніки в домі.
Оригінал: reasonstobecheerful.world