Монреаль бореться з шумом доріг за допомогою звуків океану

· Люди

Монреаль бореться з шумом доріг за допомогою звуків океану

У монреальському парку Parc des Madelinots встановлено звукову інсталяцію, яка маскує гуркіт трафіку записами океанського прибою та природи островів Мадлен.

Ця історія є частиною The Sonic Commons, серії матеріалів про вплив навколишнього шуму на здоров’я. Проєкт реалізовано за підтримки Nova Institute for Health.

Parc des Madelinots, скромний клаптик зеленої зони в районі Верден у Монреалі, розташований далеко не в найспокійнішому місці. Цей кишеньковий парк площею 6500 квадратних футів лежить поруч із жвавим перехрестям, а з двох боків його оточують дороги, заповнені автомобілями.

Протягом багатьох років місцеві жителі цього історично робітничого кварталу змушені були миритися з постійним шумом від транспортного потоку, намагаючись відпочити, зустрітися з друзями, погратися з дітьми чи просто провести час у цьому громадському просторі просто неба.

Але сьогодні Parc des Madelinots оповитий зовсім іншими звуками: плескотом океанських хвиль, ніжним співом птахів і хрускотом піску під ногами.

Це зовсім не означає, що у Вердені раптово з’явився пляж. Ці звуки — це записи, які транслюються в межах спроби переосмислити міський шум. Це боротьба звуком проти звуку — конструктивний підхід, що має на меті зменшити роздратування від шуму, відродити використання громадського простору та навіть зберегти культурну пам’ять для переселених громад.

«Звук — це більше, ніж просто шум, це може бути потужним ресурсом, — каже Катрін Ґуаставіно, професорка Університету Макгілла та головна дослідниця Sounds in the City, команди, що стала одним із співавторів проєкту Les Madelinéennes у Parc des Madelinots. — Ми можемо використовувати звуки, щоб покращити сприйняття людьми тих чи інших місць».

Протягом XX століття багатьох мешканців островів Мадлен, віддаленого архіпелагу на сході Канади, змусили переїхати до Монреаля, здебільшого в пошуках роботи. Багато хто з них оселився в районі Верден, де сьогодні проживає найбільша громада маделінотів за межами самих островів. Проте ця надмірно урбанізована територія має проблему: вона шумна і зовсім не схожа на колишній дім острів’ян.

Тому команда Ґуаставіно об’єднала зусилля з французьким Ircam — Інститутом досліджень і координації акустики/музики (одним із найбільших у світі публічних дослідницьких центрів, присвячених музичному вираженню та науковим дослідженням) — та монреальською студією Paysages, що спеціалізується на імерсивних інсталяціях, щоб створити приємнішу та «заспокійливішу» атмосферу в Parc des Madelinots. Це було зроблено з одночасною віддачею шани та спробою відтворити культурну спадщину діаспори островів Мадлен.

Інсталяція складається з чотирьох мінімалістичних динаміків, встановлених у 2023 році. Вони відтворюють польові записи, зроблені на островах Мадлен канадським саунд-артистом Шарлем Монтамбо. Ідея полягає в тому, що відтворення природних звуків у міських зонах може зробити їх більш розслаблюючими, особливо коли ці звуки знайомі місцевим мешканцям.

Цей метод — активне формування балансу звуків, що чутні в певному просторі, — відомий як саундскейпінг (звуковий ландшафт).

«Ми хотіли дослідити, як ці прибережні звуки можуть змінити настрій парку, який раніше використовувався здебільшого як транзитна зона», — каже Валеріан Фресс, дослідник звукових ландшафтів, який допомагав створювати прототип інсталяції.

Міські райони часто потерпають від шуму через дорожній рух, будівництво, великі культурні події та інші чинники. Вплив хронічного шумового забруднення на здоров’я людини добре задокументований: від порушень сну до зниження концентрації уваги та навіть серцево-судинних захворювань, тому міста вже почали робити перші кроки у вирішенні цієї проблеми. Монреальський проєкт — це частина нової хвилі експериментів, спрямованих на використання сили звуку, а не просто на спроби його заглушити.

«Звук зазвичай недооцінюють, його часто сприймають як шумове забруднення, — каже Ґуаставіно. — Існують згубні наслідки впливу шуму, і я не намагаюся їх применшити. Але звук може підвищити якість життя в міському середовищі».

Хоча сфера міського саундскейпінгу все ще розвивається, схожі, але простіші методи давно використовуються в публічних та приватних просторах: наприклад, розміщення лавок у парках подалі від доріг або програвання музики в ліфтах.

Проте в усьому світі з’являється дедалі більше інноваційних проєктів. В Антверпені (Бельгія), наприклад, встановили «шумопоглинаючі» фонтани, які замінюють небажаний фоновий шум, як-от звук машин. На головному вокзалі Варшави сходи перетворили на гігантські інтерактивні клавіші піаніно, створюючи грайливий громадський простір. А якщо зазирнути в минуле, то на станціях метро в Японії вже давно лунають мелодії Hassha-merodii, щоб викликати спокій і запобігти поспіху.

За словами Андре Фібіга, дослідника і керівника робочої групи з психоакустики та впливу шуму в Берлінському технічному університеті, для того, щоб саундскейпінг був ефективним, він повинен враховувати специфічний контекст кожного місця.

«Рішення не може полягати в тому, щоб вмикати звуки всюди, — каже він. — Воно має бути адекватним, доречним і відповідати конкретному місцю».

Вплив звукового ландшафту багато в чому залежить від того, що Фібіг називає «психоакустичними» якостями, наприклад, як люди сприймають джерело звуку. «Люди будуть скаржитися на екскурсійні автобуси, але майже ніколи — на звичайні міські автобуси», — зазначає він.

Океанські хвилі зазвичай вважаються розслаблюючими, пояснює Фібіг, але якщо їх транслювати всюди, їхній ефект слабшає. Існує безліч різновидів звуків: не лише гучні й тихі, а й різкі та тонкі, дивні, захопливі й несподівані, додає він.

Саунд-дизайнер Фресс погоджується: «Я не думаю, що існує універсальний підхід, який можна застосувати до кожного простору».

У випадку з Les Madelinéennes співпраця з мешканцями на етапі розробки була важливою, хоча учасники визнають, що її можна було зробити глибшою. Процес був сповнений спроб і помилок, каже Фресс, і протягом перших кількох тижнів багато мешканців навіть не помічали, що інсталяція працює.

Дійсно, проєкт був доволі складним, оскільки парк розташований на перехресті доріг. «Цікавим результатом став потенційний конфуз, — каже він. — Звук хвиль міг змішуватися з шумом трафіку».

Але Фресс, який наразі розробляє методологію для створення ефективних звукових інсталяцій, включаючи акустичні вимірювання та опитування користувачів, допоміг адаптувати частотні діапазони так, щоб звук не плутали з дорожнім шумом, а також прибрав звуки корабельних гудків, які, хоч і були автентичними, не сприймалися як розслаблюючі.

Тим часом крики чайок викликали не такі приємні спогади про дім, як очікувалося — їх і так достатньо в самому Монреалі, і часто вони можуть бути набридливими.

«Ось чому так важливо отримувати зворотний зв’язок, щоб розробляти локальні інтервенції разом із самими мешканцями», — додає Фресс.

Емілі Бурже, жителька Вердена, яка не брала участі в опитуванні, каже, що раніше вона не часто відвідувала Parc des Madelinots через шум від автомобілів. Іноді вона могла на хвильку сісти на лавку і подивитися на дерева.

Але влітку 2025 року, прогулюючись біля дитячого майданчика, вона відкрила для себе цю звукову інсталяцію, і це повністю змінило її сприйняття простору. «Мені подобається ця інсталяція, звук хвиль, птахів — це дуже відновлює, — каже Бурже. — Я приходжу сюди саме заради того заряду сил, який отримую після».

Зростаюча кількість досліджень підтверджує переваги звукових ландшафтів. Огляд 22 наукових робіт, опублікований у 2026 році, виявив, що природні звукові ландшафти в міських районах «послідовно асоціюються з кращими показниками психічного здоров’я». У 2024 році дослідження, проведене британським залізничним оператором South Western Railway серед 2000 пасажирів, показало, що природні звуки, як-от спів птахів, дзюрчання річок чи шум дощу, знижують рівень стресу пасажирів на 35 відсотків.

Монреальська інсталяція, яка спочатку була пілотним проєктом, згодом стала постійною. Тепер команда хоче вивести аспект співпраці на новий рівень. Замість того, щоб просто просити мешканців оцінювати звуки, наступного року в межах третьої ітерації проєкту планується залучити їх до безпосереднього створення та вибору звукового контенту.

«Ми повинні намагатися зрозуміти їхню логіку, що вони віддають перевагу, а потім шукати рішення, — каже Фібіг. — Це не повинно вирішуватися «зверху», це має бути співтворчість, тісна співпраця між місцевими жителями та тими, хто керує проєктом».

Оригінал: reasonstobecheerful.world

Про Що? — новини науки, технологій і світу